Прародительницей шелковых полосок была веревка из растительных волокон: превратившись сначала в тесьму, она дождалась изобретения ткацкого станка и стала изысканной лентой.

Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки у музеях Європи віднять до V ст. н.е., а пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше у музеях вишивок ХІХ ст.). Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що початки мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався ніколи – починаючи з незапам’ятних часів і до наших днів. Елементи символіки сучасних орнаментів української народної вишивки перегукуються з орнаментами, якими прикрашали посуд давні мешканці території нашої країни – трипільські племена (доба пізнього неоліту і початку періоду бронзи).
Вишивкою був прикрашений одяг у скіфів – мешканців причорноморських степів, про що свідчить давньогрецький історик Геродот.

Мистецтво вишивання має багатовікову історію. Виникнення вишивання відноситися до епохи первісної культури і пов'язано з появою першого стібка при шитті одягу зі шкір тварин. Вишивкою називається прикраса виробів з різних матеріалів орнаментальним візерунком або сюжетним зображенням виконаним нитками й іншими матеріалами вручну за допомогою голки або машинним способом.

Вышивка является одним из самых любимых и распространенных видов рукоделия. В старину на Руси все женщины владели эти искусством. Вышивка была связана со стародавними обычаями и обрядами русского крестьянства. С помощью иглы и различных нитей русские женщины превращали простую ткань в произведение искусства.